вводити

(уво́дити), -джу, -диш, недок., ввести́ (увести́), введу́, введе́ш, наказ. сп. вводь; док., перех.

1) Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось. || Долучати до чого-небудь, робити учасником чогось. || Включати, приймати до складу чого-небудь. || тех. Вставляти, вганяти всередину чогось. || мед. Впускати, вливати що-небудь у тканини чи порожнини організму. Вводити в дію.

••

Вво́дити у володі́ння юр. — передавати у власність майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом.

Вво́дити у ві́ру (в хрест) — здійснювати обряд хрещення; хрестити.

Вво́дити в гріх — спонукати когось на гріх.

Вво́дити в зако́н — а) здійснювати обряд хрещення; хрестити; б) вінчати.

Вво́дити в ома́ну — навмисно неправильно інформувати; обдурювати.

2) Включати в що-небудь. || Додавати до складу чогось.

3) Ознайомлювати з чим-небудь.

••

Вво́дити в курс чого — ознайомлювати з чим-небудь.

4) Запроваджувати що-небудь.